Доповідь до Дня української мови

Чи може українська мова вийти на світову арену?

Максим Рильський в 58-му році написав: «Як гул століть, як шум віків,

 як бурі подих рідна мова,

 вишневих ніжність пелюстків,

 сурма походу світанкова,

 неволі стогін, волі спів,

 життя духовного основа.

Цареві блазні і кати,

раби на розум і на вдачу

 в ярмо хотіли запрягти

 її, як дух степів гарячу,

 і осліпити, і повести

на чорні торжища незрячу.

 Хотіли вирвати язик,

 хотіли ноги поламати,

 топтали під шалений крик,

 в’язнили, кидали за грати.

 Зробить калікою з калік

 тебе хотіли, рідна мати».

Втрата рідної мови у значної частини українців, що проживають на території сучасної України, і перехід їх на російську мову є наслідками офіційної політики русифікації – методичного і системного викорінення української мови як мови українського народу. В Україні була створена така система функціонування мов, що об'єктивно примушувала українців відмовлятися від своєї мови на користь російської. А чи можливий інший варіант, коли людям захочеться вивчити українську мову, щоб доторкнутися до нашої культурної спадщини?

Мені невідомі іноземці, що добровільно вивчили українську мову задля спілкування з нами, українцями. Але нам відома інша правда – ми на нашому факультеті вчимо мови світу саме для того, щоб спілкуватися з іноземцями їхньою рідною мовою. Оце парадокс! Може справа не в тому, що вони не хочуть вчити нашу мову, може вони просто не хочуть з нами спілкуватися?! І пояснення треба шукати не у їхній пихатості чи зарозумілості, а тому, що ми їм нецікаві. Ну що можна почерпнути в народу, який у всіх своїх бідах звинувачує чужого дядька, не може довести до ладу власне життя, не кажучи вже про всю країну? Яка користь вчити цю мову? Тому що теперішнє суспільство виходить з позицій користі та прибутку, а не інтересів та вподобань.

Я вважаю, для того, аби зацікавити нашою країною та культурою інші народи, треба докласти чимало зусиль. Так склалося історично, що такі країни як Велика Британія, Іспанія, Франція, Росія тощо розповсюджували свою мову та культуру насильно, нав’язували її підкореним народам.

Нам, українцям, навіть порівняно пощастило в тому, що, зазнавши найжахливіших людських, культурно-матеріальних і духовних втрат, наш народ, проте, у своїй більшості зберіг українську мову, а також надію і перспективу на її повноцінне відродження для всіх українців.

Хочу запропонувати перелік конкретних завдань, систему заходів по відродженню української мови.

Забезпечити ефективне і вільне володіння українською літературною мовою і термінологією може тільки навчання в україномовній школі. Шкільні бібліотеки повинні не тільки бути цілком забезпечені україномовними підручниками, але і україномовною літературою для читання за програмою, бо деяких авторів «з підпілля» або нових не вдається знайти в жодній з доступних бібліотек більш ніж в одному екземплярі (М.Могилянський, Забужко, Покальчук, Жадан, Л.Дереш, Марія Матіос, Ю.Винничук).

Потрібно враховувати, що нинішнє покоління – це покоління «відео», основна частина якого прагне до коротких, але видовищних форм сприйняття інформації, ідей і емоцій. На жаль, форми національного виховання в наших школах (конкурси самодіяльності, концерти, тематичні вечори) відстають від специфічних потреб нинішнього покоління. Тому треба використовувати сучасні методики залучення дітей до участі в вирішенні цих проблем.

Ми повинні виховувати своїх дітей в українському національному дусі – у іншому випадку їм буде прищеплений дух інших народів, а це мені щось болісно нагадує.

А щодо використання української мови у громадському житті, то з цим у нас проблем майже немає, бо всі державні установи користуються нею. Але Держслужба, як і вузи, повинна вимагати від прийнятих на роботу осіб вільного володіння українською літературною мовою і відповідною термінологією, і особливо – на керівних посадах. Це повинно мотивувати кандидатів на роботу до вільного оволодіння українською мовою.

І саме за умов виконання всіх цих заходів можна сподіватися на стрімкий розвиток української мови, культури та всієї країни загалом. Треба завжди пам’ятати таку істину: якщо українці будуть любити, поважати, а найголовніше, спілкуватися своєю рідною мовою, тоді вона зможе досягти світового рівня.