стаття до студентської науково-практичної конференції "Впровадження компетентнісо-орієнтованого підходу у навчально-виховний процес сучасної школи"

Навчання іншомовній вимові молодших школярів на комунікативній основі

У сучасних соціально-економічних умовах дедалі більшого значення набуває досконале володіння іноземною мовою, уміння вільно нею користувантися у різноматнітних життєвих ситуаціях, тому велику роль у навчанні відіграє впровадження комунікативно орієнтованого підходу. Він орієнтований на організацію процесу навчання, адекватного процесу реального спілкування.

У процесі навчання за комунікативним методом учні набувають комунікативної компетенції — здатності користуватись мовою залежно від конкретної ситуації.

Важливу роль на початковому етапі вивчення іноземної мови відіграє розвиток фонетичних навичок і тренування правильної вимови та артикуляції.

Основними вимогами до вимови учнів є не тільки правильність, а й фонематичність та швидкість.

Враховуючи труднощі, з якими зустрічається учень при оволодінні вимовою іноземної мови, у процесі навчання доцільно використовувати аналітико-імітативний метод, що складається з трьох етапів.

Перший етап – інформаційно-ознайомлювальний – передбачає підготовку органів артикуляції до орфоепічної вимови, формування правильної артикуляції звуків мови. На цьому етапі головним є навчити учнів спостерігати, а потім свідомо управляти роботою артикуляційних органів, зосереджувати увагу на важливих моментах артикуляції, що в подальшому сприяє формуванню артикуляційної бази мови, що вивчається. Для забезпечення ефективності роботи можна використати вправи на гімнастику язика – округлити губи/розтягнути губи, кінчик язика притиснути до нижніх зубів тощо.

Підготовка до артикуляції звука [ð]. Учні тримають дзеркальця перед обличчям, а вчитель пояснює артикуляцію, а діти повторюють звук за учителем. Потім учні хором з учителем повторюють цей звук, добиваючись правильної вимови.

Метою другого, тренувально-коригувального, етапу формування артикуляційної бази, розмежування звуків у межах однієї мови, самостійне відтворення й сприймання звуків на слух.

         Доцільним є використання римівок, прислів’їв, скоромовок, віршів, пісень. Спочатку текст розучується під керівництвом учителя або з фонограми. Після цього проводиться робота над швидкістю проговорювання уривку тексту чи вірша, щоб, крім безпомилковості мовлення учнів, досягти також швидкого темпу. Заучування напам'ять приводить до позитивних результатів тільки за умови безпомилкової і швидкої вимови матеріалу, що заучується.

Використання пісень сприяє розвитку в дітей інтересу до вивчення іноземної мови, знімає втому і напругу, створює доброзичливу психологічну атмосферу, активізує навчальну діяльність.

Третій, діяльнісно-комунікативний, етап передбачає уведення сталих навичок в індивідуальне мовлення учнів як під час навчально-мовленнєвої діяльності. Цей етап спрямований на активізацію використання звуків мови у спілкуванні.

Цікавою формою роботи при цьому виступає використання ігрового методу навчання. Це сприяє мимовільному запам'ятовуванню мовного матеріалу й формуванню міцних навичок усного мовлення. Гра може бути гарним матеріалом для уведення, закріплення та подальшої активізації дій учнів з навчальним матеріалом.

Враховуючи всі ці методи роботи, можна зробити висновок, що формування у молодших школярів слухо-вимовних навичок при вивченні іноземної мови відбувається поетапно, тому і викладання повинно проходити з поступовим ускладненням навчального матеріалу, використанням опор різних видів, цікавих та пізнавальних завдань, що сприятиме активізації навчальної діяльності, естетичному вихованню учнів, створенню доброзичливої психологічної атмосфери у класі та збагачуватиме учнів знаннями лінгвокраїнознавчого характеру та розвитку в них інтересу до вивчення іноземної мови.