«Це щастя – бути вчителем!»

Розробка виховного заходу

Група: 31д

Дата: 27.09.2010

Тема:  «Це щастя – бути вчителем!»

Мета: - познайомити студентів з життєвим шляхом відомого педагога;

-         узагальнити знання студентів про педагогічні ідеї В.О.Сухомлинського, заохочувати до самостійного вивчення його творів;

-         скласти скарбничку порад майбутнім педагогам з урахуванням ідей В.О.Сухомлинського;

-         розвивати увагу, пам’ять, логічне мислення, уяву, образне мислення;

-         виховувати любов до дітей, повагу до людей педагогічної праці, прагнення до впровадження ідей В.О.Сухомлинського у свою практику, бережливе ставлення до спадщини свого народу.

Обладнання: портрет В.О.Сухомлинського, комп’ютер, мультимедійний проектор, вислови відомих осіб, картки для групової роботи.

Хід заходу

- Доброго дня, шановні студенти і гості! Ми раді вітати вас у нашій світлиці.

 (1 слайд)

-Сьогодні ми вшановуємо пам’ять видатного українського педагога – Василя Олександровича Сухомлинського та дізнаємося більше про його внесок до колиски педагогічної думки світу.

Тема нашого заходу «Це щастя – бути вчителем!»

 (2 слайд)

- Він не навчався у відомих університетських центрах, не мав можливості в молодості розкошувати в знаменитих наукових бібліотеках. Був студентом-заочником периферійного учительського інституту. Проте зумів за чотири місяці екстерном скласти іспити в педагогічному інституті й здобути диплом про вищу освіту. Незважаючи на прискорений курс навчання, його освіченість вражала. За кілька місяців досконало вивчив німецьку мову, знав англійську, французьку, польську та чеську. Працював у сільських школах.

Він вважав: «Людина народжується не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний». А де ж це можна краще зробити, як не в школі!

Читець. (Терещенко М.)

Він був наставником, був другом,

був мислителем.

І вчив дітей, таких, як я і ти.

Він був письменником,

Творів скільки вийшло

у світ із-під його пера!

Він словом поспішав відкрити дітям

Незвіданий ще світ краси й добра.

Він словом підіймав бійців у бій,

в атаку!

Долаючи останню сотню метрів,

вів вперед!

В кишені збірочка відомого поета,

А за спиною плащ-палатка й кулемет.

3 слайд. Так, довелося Василю Олександровичу пережити і такі важкі роки війни.

Ми знаємо його як учителя, директора школи, ученого, письменника. А ще він був солдатом, захисником рідної землі.

Коли почалась Велика Вітчизняна війна, Василь Олександрович, як і мільйони радянських людей, пішов на фронт.

Зі спогадів Василя Олександровича: «Пішов до армії через місяць після початку війни, - ніколи не думав, що через п'ять тижнів на берег Дніпра прийдуть фашисти. Я вірив, що скоро повернуся з перемогою».

Читець. (Нікітіна В.)

Щодня бої, і на світанні

На схід відходили, на схід,

І міни з хижим завиванням

За нами гналися услід.

Давно в диму дніпровські кручі,

В диму копри, степи, Донецьк,

І спрагу помсти - біль пекучий -

Несли ми в глибині сердець.

Поранення в боях під Ржевом було дуже важким: уражено ліве плече, один осколок пройшов недалеко від серця, майже повністю не діяла ліва рука. П'ять місяців шпиталю. Спочатку під Москвою, а потім у глибокому тилу, у м. Іжевську (Удмуртія).

Із хвилюванням і тривогою він ішов на перекомісію, яка мала визначити його долю. Хоч і начальник госпіталя, і хірург, який робив йому операцію, майже не залишили політруку шансів на повернення до армії, усе ж Сухомлинський сподівався. Лікарі уважно оглядали його, обмацуючи руки й ноги, перешіптувалися, занотовуючи щось у його особовій справі. Так він дійшов до голови комісії.

«Зараз фронт скрізь, молодий чоловіче, - сказав йому колова комісії. - Ви за професією вчитель. От і виховуйте нам солдатів. Усе, політрук Сухомлинський! Не будемо більше вас затримувати. Ви людина мужня і, я певен, знайдете свої місце у строю».

Так він був призначений директором школи в селищі Ува.

Слайд 4 – «Жди меня» (Шитченко Я.)

У березні 1944-го повертається до рідного краю, завідує Онуфріївським райвно, докладає всіх можливих зусиль, аби відродити школи, в яких тоді бракувало всього — учителів, парт, книжок, навчального приладдя, палива на зиму…

Слайд 5

Читець. (Олейнік А.)

На росах, на водах, на всіх переходах...

Моя Україна, любима країна,

Ясні небеса в материнських очах.

З тобою розлука, гірка моя мука,

Печаль журавля без гнізда в чужині.

Моя Україно - білявко-хатино,

З твойого вікна світить сонце мені.

Слайд 6.

Він керувався  словами К.Д.Ушинського: «Треба знати, який шлях обрати, і вкласти у працю всю свою душу. Ось у чому сенс життя».

Слайд 7.

- Прагнучи безпосереднього спілкування з дітьми та зважаючи на стан здоров'я (давалися взнаки воєнні рани), Василь Олександрович просить призначити його директором однієї зі шкіл району. З 1948 року й до останньої хвилини життя він очолює Павлиську школу. «Ось тут моє місце, моя школа, моя висота», - думав Сухомлинський.

Читець (Житник Н.)

Для нього бій під Ржевом був останнім...

Та скільки ще було отих боїв?

Тяжких, запеклих і звитяжних,

В післявоєнні мирні дні.

Були бої на освітянській ниві

За погляди, думки і просто за буття.

Відстоював в боях нові ідеї,

Звитяжний бій - усе його життя.

Слайд 8.

-І ось його трофеї, його  нагороди за цей бій довжиною у життя – його праці, які залишаться прийдешнім поколінням.

Слайд 9.

- Його твори перекладені багатьма мовами світу, і по одному екземпляру майже з кожного видання зберігається у школі, яке тепер гордо несе його ім’я.

 Слайд 10.

- На жаль, образ Сухомлинського, який склався в суспільній свідомості, є спрощеним і стереотипним. Такий собі директор сільської школи, який водить дітей «на природу», разом з ними милується нею, а потім, сівши під деревом, розповідає їм казки.

- Але він зі своїми ідеями набагато випередив свій час. Велика заслуга Василя Олександровича Сухомлинського полягає в тому, що в авторитарній державі йому вдалося реалізувати роль педагога - гуманіста.

Наприклад, у свїх казках він піднімав великі моральні проблеми. Послухайте казку:

Слайд 11

ПИХАТА ЖАБА (Сімак К.)

Сподобалося Жабі, як Журавель співає. Сидить вона в болоті, слухає журавлиний спів і думає: «Навчуся і я співати по-журавлиному. Буду не така, як усі жаби. Хай дивується увесь жаб’ячий рід».Довго вчилася вона співати по-журавлиному і таки навчилася. Розмовляють із нею по-жаб’ячому, а вона мов не розуміє – відповідає по-журавлиному. Розгнівалися жаби й дорікають своїй подружці:

– Ти така сама жаба, як і ми, чого ж ти не хочеш розмовляти по-жаб’ячому?

Жаба задерла голову й каже:

– А може, у мене виростуть крила, і я полечу, як журавель!

Питання: - Які ж моральні проблеми тут піднімаються?

-         Що хвилює педагога?

-         Як треба правильно пояснити їх дітям?

Слайд 12 (відео)

-         А тепер ми переглянемо коротке відео. Про які погляди педагога там ідеться?

-         Чи актуальні вони у сучасному світі?

Висновки

-         Педагогічний талант Сухомлинського — у рідкісній здатності відчувати й розуміти внутрішній світ дитини. Як ніхто інший, він знав, якими засобами можна впливати на формування дитячої душі. І він не втратив свій талант ні під час війни, ні у тяжкі роки хвороби, бо талант загубити не можна.

-         І я бажаю вам, майбутні вихователі, відкрити та плекати в собі ті почуття, без яких педагог неможливий: любов до дітей, розуміння їхніх особливих та тонких душ, бажання допомагати їм, та звичайно нести відповідальність за тих, кого ви навчили.

-         Дякую за увагу, до нових зустрічей!